Інформаційний сайт студентів економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка і не лише...
Ek-You.org.ua - ЕкЮ
П'ятниця, 30 липня 2010 року (31 тиждень року)
Авторучка
Коловорот
Пустопорожні вислови і фрази,
Нудні дискусії, дурні образи…
Все ті ж розмови про: «Навіщо жити?»,
«З кого знущатись, а кого любити?»
Хто бог суспільства,
той у долі блазень:
пустий всередині,
а ззовні – красень.
Де парадоксів ліс,
насправді голі факти, –
Не вловиш фальші зміст…
Це все життя константи,
все сталі того ж світу,
нас із вами…
Ми вже були колись
і бідними, й князями.
Ми вже були і щось не доробили,
чи щось забули або упустили.
Ми ж просто жили…
Це ж прекрасно – жити!
Когось ненавидіти,
а когось любити,
З пустого у порожнє воду лити…
Життя вартує того, щоби жити!
Це його сенс й не треба розуміти.
Просто навчись сприймати це й радіти.
Наталка Палій
ТИ БІЛЬШЕ НЕ ВІРИШ ЯНГОЛАМ!
Оголений погляд, спраглі пестощі
Пом*ята постіль із рання
Вир поцілунків, обпалені ніжності
Здається, ви називали це кохання.
Запудрений світ солодким дурманом
Мольберт, фарби й розкидані кисті
Ти так хотіла зупинити ту хвилину
Схаменися! світ не стоїть на місці.
Прокинулася зранку - пусто й холодно
Він пішов задоволений власною ролю
І ти сидиш самотня на згарищі
Без почутті, без любові й без болю.
Запльоване серце пустими обіцянками
Життя якось поруч рікою пливе
І викарбуваний напис на дверях твого серця
“Пробач, любов тут більше не живе..”
Янгол з крилами з Чорного
В раю не чекають його більше
І все, що він сказав на прощання:
“ Посміхнися, завтра буде гірше”
Ти палила листи, руйнувала мости
Ти не знала, що б мала сказати
Може, ти б хотіла вбити...Але знаєш,
мстяться лише слабкі, сильні вміють прощати!
Наталя Данилів
За що я так тебе люблю?
За що люблю? Сама незнаю
Та все ж люблю тебе, люблю
Хоч віри в ту любов не маю
За що я так тебе кохаю?
Кохаю...потім проклинаю
Можливо злість на тебе маю?
Та все ж люблю тебе й кохаю.
І та любов моя палка
Цвіте у серці не згасає
І де вона взялася там?
Ніхто мабуть цього не знає
І часом тяжко так мені,
Що та любов одна блукає
Та все ж любблю тебе й тоді,
Коли мене ти не кохаєш...
Оля Крупей