ФутГол, кроки чемпіонства
"Воронін передає Реброву, Ребров пасує Шевченкові і...ГОЛ!!! Яке попадання!..." Саме такі фрази дуже часто супроводжують спортивні матчі укоренілого, традиційного і надзвичайно популярного виду спорту, як футбол. Малий ти чи великий, дівчина чи хлопець, учасник чи вболівальник, футбол для більшості займає вагому частину життя. А от що цей вид спорту означає для студентів економічного факультету, ми вирішили запитатися в капітана футбольної команди економічного факультету, студента групи ЕКФ-32 і просто веселого хлопця Миколу Басараба.
- Як давно створена ваша команда, і чи є у неї назва?
- Команда створена досить давно, бо я граю вже три роки, а організувалася вона до мене. Назви, як такої, в нас немає.
- Розкажи, будь ласка, про склад вашої команди. Які особливості ти б відзначив?
- На сьогоднішній день команда складається з 15 чоловік, практично з усіх курсів, окрім першого, які є досить сильними гравцями. Адже , щоб попасти в команду, слід пройти відбір, де основними критеріями є твої навички, попередній досвід, наполегливість. Беруть кращих з кращих, і про це говорять результати наших ігор.
- А які навички та попередній досвід у тебе?
- Футбол - це моє дитяче захоплення, яке з кожним роком дужчає. Спочатку це були ігри у вуличних дворах, згодом відбір у початкову школу "Карпат", а після травми я грав за команду "Львів - Водоканал". Ну, а тепер, я тут:
- Який матч ти вважаєш найяскравішим, та якими нагородами може похвалитися ваша команда?
- Серйозною та яскравою була гра з міжнародними відносинами у квітні 2006 року, де незважаючи на те, що нас засуджували, ми здобули перемогу по пенальті 3:1. Крім цього, ми посіли перше місце на університетських змаганнях та здобули кубок, за що отримали комплект футболок.
- Які плани вашої команди на найближче майбутнє?
- (посміхається) Хочеться виграти усі турніри з футболу до кінця цього року, а також в кінці квітня ми плануємо провести новий відбір у команду, тож кожен бажаючий може спробувати свої сили. (авт. за контактами звертатися в редколегію газети).
- Чи важко вам дісталася спортивна форма?
- Так, думаю, що важко, бо оформлювали ми її півроку. Основна затримка була в переказі грошей та оформленні документів. Але зараз усе позаду. Особливу подяку хочу висловити Василю Богдановичу Буняку, який сприяв нам у цьому питанні. Форма в нас повністю біла з чорними номерами та написами.
- Як часто у вас відбуваються тренування?
- Тренування проходять щонеділі о 12.00 на території спортивного комплексу упродовж двох годин. Визначеного тренера в нас немає, ми самі організовуємося і будуємо власну стратегію.
- Які особливості вашої стратегії?
- Більшість своїх сил ми витрачаємо на захист, це дуже важливий елемент, хоча сам я граю у нападі.
- Як ти оцінюєш ситуацію у сучасному світовому та українському футболі?
- Рівень світового футболу дуже високий, а от українському до нього ще досить далеко. Основними проблемами цього виду спорту в Україні є брак техніки та брак виконавців, хоча останнім часом починають з'являтися такі молоді таланти, як Калініченко.
- Чи погоджуєшся ти з думкою, що професійний спорт - це бізнес?
- Погоджуюся на 100%, оскільки у професійному спорті закручені великі гроші, а там, де гроші, там завжди з'являється бізнес.
- Кого ти вважаєш найсильнішим гравцем у цьому виді спорту?
- Вважаю, що це Крістіано Роналдо та збірна Бразилії, майстерності яких варто вчитися. Але, як справжній патріот, я вболіваю за збірну України і вірю, що в майбутньому вона буде однією з найсильніших команд.
- Кого ти вважаєш гідним суперником для вашої команди?
- Справді сильними суперниками є команда міжнародних відносин, а також цього року гарно проявили себе філософський факультет.
- Що ти побажаєш усім читачам нашого журналу?
- Натхнення у всіх своїх починаннях, а також хочу висловити особливу подяку Назару та Андрію Порило, Богдану Когуту та Павлу Коломийцю, які останній рік в нашій команді. А ще Василю Богдановичу Буняку та Степану Михайловичу Панчишину за моральну та фінансову підтримку.
